Рожко Д.С. ПРОБЛЕМИ СУЧАСНОГО ТЕРМІНОЗНАВСТВА

Донизу

Рожко Д.С. ПРОБЛЕМИ СУЧАСНОГО ТЕРМІНОЗНАВСТВА

Створювати по Admin на тему Пн Лют 19, 2018 1:26 pm

Рожко Дмитро Сергійович
студент факультету економіки та управління бізнесом, ДВНЗ «Криворізький національний університет», dimalikegtr@gmail.com

ПРОБЛЕМИ СУЧАСНОГО ТЕРМІНОЗНАВСТВА

Національна мовна система будь-якої галузі знань неоднорідна за походженням, оскільки в її основі закладена універсальна греко-латинська система терміноелементів, яка в кожній мові специфічно асимілюється, з урахуванням особливостей фонетичної, орфографічної, граматичної, лексичної систем літературної мови.
Розвиток новітньої української термінології тісно пов'язаний з характером сучасної науки. Десь із середини XX століття темпи її розвитку такі, що кількість опублікованих у наукових часописах світу статей подвоюється кожні 12-15 років. Це означає, що для опрацювання нових публікацій навіть у вузькій галузі потрібні доведені до автоматизму навички перекодування наукової інформації зі світових мов, зокрема англійської, українською.
Це завдання легше розв'язувати тоді, коли існує певна традиція терміновжитку. Історія розвитку різних галузей знань засвідчує, що найчастіше перевагу надають терміну, що має найдовшу традицію вжитку, часто всупереч національним традиціям.
Сьогочасну українську ситуацію в галузі термінологічного нормування ускладнює та обставина, що серед теоретиків і практиків термінотворення є прихильники принаймні двох термінотворчих традицій, кожна з яких передбачає різний національно-культурний вибір: одні зорієнтовані на використання усіх наявних в українській мові способів і засобів, а інші віддають перевагу калькуванню з російської мови.
Чимала кількість українських учених, особливо в різних галузях науково-технічних знань, черпала й досі черпає базові фахові знання з російської наукової літератури. Разом зі здобуванням нових знань учені запозичують і мовні форми, забуваючи про те, що пропонований термін має органічно вписуватися за формою та звучанням в українську мову, підлягати внутрішнім її законам.
Українська технічна інтелігенція активно відкидає утворені від дієслів назви опредметнених дій із суфіксом -к(а): ковка, рубка, поліровка, штамповка. Такі росіянізми переважно замінюють іменниками на -ння (кування, рубання, полірування, штампування), хоч інколи використовують і похідні іншого структурного типу, зокрема безсуфіксні іменники: возгонка -узгін, гонки-перегони. Часто-густо цю тенденцію доводять до абсолюту й намагаються замінити будь-які українські слова, утворені за допомогою суфікса -ка, що суперечить давній українській традиції використовувати цю морфему для називання дій, а не тільки їх наслідків. Таке відштовхування від російської мови призводить до появи низки немилозвучних слів. Замість розробляння стандартів можна сказати опрацювання стандартів. Проте цілком природними в сучасних українських текстах є деякі давно утворені назви дій із суфіксом -ка: оцінка, перевірка, поведінка.
Автори новочасних російсько-українських термінологічних словників досягли успіхів у створенні та перекладі термінів, семантичний обсяг яких в обох мовах не збігається. Наприклад, детально описано українські відповідники російського заключение: це і укладання (договору), і підписання (пакту), і ув’язнення, і взяття (в дужки), тобто спостерігаємо суперечності в перекладі залежно від терміносистеми. Незважаючи на те, що російський термін колебание має близько звучний український відповідник коливання, для позначення різновидів цього явища в українській мові можна використати хитання й гойдання, проте зазвичай обмежуються загальною назвою.
Протягом останнього десятиріччя активізують корінь -гін- як засіб заміни запозиченого з російської провід: водогін замість водопровід, газогін – газопровід. Однак і надалі поза увагою наукової дискусії перебувають прикметники із запозиченим російським терміноелементом (-образный, -видный, -подобный). Українською термінотворчою традицією передбачено замінювати кореневий елемент суфіксом -уват-: газуватий, зіркуватий, пилкуватий (а не газоподібний, зіркоподібний, пилкоподібний).
Англіцизми, себто слова та словосполуки, запозичені з англійської мови або утворені за її взірцями, активно поповнили лексику української мови наприкінці XX століття. Англіцизм, як і будь-яке інше запозичене слово, доречний, якщо він позначає поняття, що з різних причин ще не назване засобами української мови або в ній відсутній рівноцінний відповідник. У науковій сфері вони найбільше вплинули на термінологію гуманітарних наук, менше – природничих.
Економісти не можуть обійтися без назв учасників ринкових відносин (брокерів, менеджерів, дистриб’юторів), які в наукових текстах можна замінити відповідно українськими синонімами (посередник, управлінець, розподілювач відповідно). У політології поширені англомовні назви виборців і похідних від англомовного відповідника українського слова вибори (електорат, електоральні настрої і навіть електор). Жоден футбольний репортаж не може обійтися без голкіпера, лайнсмена, хоч українська мова має рівноцінні відповідники воротар, суддя на лінії, півзахисник, суддя. У журналістиці замість терміна засоби масової інформації понад міру функціонує англіцизм мас-медіа, а інтерв’ю не може бути виняткове, тільки ексклюзивне.
Представники наймолодшого й середнього покоління українських учених залюбки вводять до наукових текстів модні англомовні замінники загальновживаних слів: креативний замість творчий тощо. В. Радчук уклав список слів-запозичень, серед яких переважають англіцизми, що мають питомі або давніше запозичені відповідники: андеграунд – підпілля; бігборд – панно, стенд; бізнес-ланч – діловий обід; бренд – ґатунок; генерація – покоління; джек-пот – найвища сума виграшу; плейер – програвач; прайс-лист-цінник; пресинг–тиск, натиск; респектувати – шанувати; рецепція - сприйняття; фан - болільник, уболівальник.
Берегти українське мовне довкілля сьогодні означає не тільки шукати способів і засобів уникати російськомовних термінів. Великомасштабні глобалізаційні процеси висунули на перше місце у світовій комунікації мову англійську, яка не тільки збагачує словник українського науковця, але й витісняє з нього питомі слова та вирази. Так формується почуття меншовартості рідної мови, її неспроможності обслуговувати найвищі прояви людського духу, до яких, безсумнівно, належить і наукова сфера.
Страх українського вченого перед українською мовою породжений невмінням чи небажанням засвоювати її засоби, щоб перекодовувати новітні наукові інформаційні потоки. Мислення мовними кліше, відсутність опірності чужомовним словам і брак зусиль у пошуку відповідних українських мовних засобів вираження наукової думки знижує науковий потенціал українського ученого, робить його піддатливим до наукових схем та ідей, нав'язаних ззовні.

Список використаних джерел
1. http://pidruchniki.com/1728092440662/dokumentoznavstvo/problemi_suchasnogo_terminoznavstva
2. Мозговий В. І. Українська мова у професійному спілкуванні. Модульний курс: навчальний посібник / В. І. Мозговий. – Видання 3-тє, перероблене та доповнене. – К., 2007.
3. Загнітко А. П. Українське ділове мовлення: професійне і непрофесійне спілкування / А. П. Загнітко, І. Г. Данилюк. – К., 2011.

Admin
Admin

Кількість повідомлень : 205
Дата реєстрації : 20.02.2017

Переглянути профіль користувача http://rbl3d.ukrainianforum.net

На початок Донизу

На початок


 
Права доступу до цього форуму
Ви не можете відповідати на теми у цьому форумі