Грубська Ю.В. ТЕХНОЛОГІЯ ОСОБИСТІСНО ЗОРІЄНТОВАНОГО НАВЧАННЯ У ВИЩОМУ НАВЧАЛЬНОМУ ЗАКЛАДІ

Донизу

Грубська Ю.В. ТЕХНОЛОГІЯ ОСОБИСТІСНО ЗОРІЄНТОВАНОГО НАВЧАННЯ У ВИЩОМУ НАВЧАЛЬНОМУ ЗАКЛАДІ

Створювати по Admin на тему Пн Лют 20, 2017 1:20 pm

ТЕХНОЛОГІЯ ОСОБИСТІСНО ЗОРІЄНТОВАНОГО НАВЧАННЯ У ВИЩОМУ НАВЧАЛЬНОМУ ЗАКЛАДІ

Проблема особистісно зорієнтованого підходу в навчанні є однією з головних проблем у сучасній системі освіти. Авторитарний стиль викладання, що переважав у навчальних закладах протягом багатьох десятків років, знеособлює суб’єкта навчання, робить його несамостійним та безініціативним , тобто знищує ті якості, якими повинна володіти кожна освічена і вихована людина. Зважаючи на це, все більше уваги сьогодні приділяється створенню в закладах освіти такого освітнього середовища, що сприяє соціалізації та розвитку студента, забезпечує умови для творчості та самоактуалізації особистості.
В останні роки особистісно зорієнтований підхід стрімко завойовує освітній простір України внаслідок численних суспільно-політичних, економічних, соціальних перетворень, проголошення принципів гуманізації та демократизації суспільства, змін ціннісних орієнтацій, завдяки чому фокус уваги переноситься на людину. У нових соціально-економічних умовах надзвичайно актуальною стає проблема формування активної особистості, здатної самостійно здійснювати свій вибір, ставити і реалізовувати цілі, що виходять за межі запропонованих стандартами вимог, усвідомлено і адекватно оцінювати свою діяльність. Державною національною програмою «Освіта» (Україна XXI століття) [1] і Законом України «Про освіту» [2] освітніми пріоритетами проголошуються забезпечення гармонійного та всебічного розвитку особистості як найбільшої цінності суспільства, формування у неї цілісної картини світу, розвитку талантів, інтелектуальних і фізичних здібностей, виховання високих моральних якостей. Успішне вирішення такого завдання досягається за особистісно зорієнтованого підходу до освіти і виховання, коли враховуються потреби, можливості й схильності студента, який сам виступає поряд із викладачем у якості активного суб’єкта навчальної діяльності.
Вирішення протиріччя між новими цілями, визначеними суспільством, і науково-методичним забезпеченням їх реалізації у навчальних закладах вимагає розробки нових технологій, спрямованих на особистісно зорієнтований підхід в освіті. Проектування нового освітнього середовища припускає розширення академічних свобод навчальних закладів та студентів. Це спричинює розвиток багатьох видів освітньої діяльності, створення умов для вибору кожною особистістю власної траєкторії з усіх можливих шляхів засвоєння нових знань. Однак ці умови не вирішують повністю питання розвитку освітніх потреб особистості, а лише створюють можливості для задоволення уже сформованих потреб. Тому актуальним предметом досліджень є не тільки умови формування особистості в навчальному процесі, а й особистісно зорієнтовані технології навчання. Відповідно, метою даної статті є висвітлення теоретичних засад особистісно зорієнтованого навчання у вищій школі, визначення його сутності, принципів та форм у контексті професійної підготовки студентів.
Питання необхідності впровадження особистісно зорієнтованого підходу до навчального процесу неодноразово порушувались у працях І. Беха, І.Кона, А. Петровського, В. Сухомлинеького та інших відомих психологів і педагогів. Теорія особистісно зорієнтованої освіти спирається на фундаментальні дидактичні дослідження І. Беха. В. Рибалки, В. Серикова, І. Якиманської, присвячені особистісно розвивальним функціям навчання та виховання [3].
Особистісно зорієнтований підхід — це методологічна орієнтація педагогічній діяльності, що дозволяє за допомогою опори на систему взаємопов’язаних понять, ідей і способів дій забезпечувати і підтримувати процеси самопізнання, саморозвитку та самореалізації особистості учня [5].
Даний підхід характеризується певними особливостями. По-перше особистісно зорієнтоване навчання спрямоване на задоволення потреб та інтересів переважно студента, ніж державних і громадських інститутів, які взаємодіють із ним. По-друге, при застосуванні даного підходу педагог докладає основні зусилля не для формування у студентів соціально типових властивостей, а для розвитку в кожному з них унікальних особистісних якостей. По-третє, такий підхід передбачає перерозподіл суб'єктних повноважень у навчально-виховному процесі, що сприяє виникненню суб'єктно-суб'єктних відносин між педагогами та їх вихованцями [6].
Мета особистісно орієнтованого навчання полягає у психолого-педагогічній допомозі особистості студента у становленні власної суб’єктності, культурної ідентифікації, соціалізації, життєвого самовизначення.
Серед основних завдань особистісно зорієнтованої технології навчання у вищих навчальних закладах можна виокремити такі [4]: створення суб’єктивно- суб’єктних стосунків між студентом та викладачем; запровадження педагогіки співробітництва та діалогу; розвиток індивідуальних пізнавальних здібностей кожного студента; виявлення й ініціювання індивідуального досвіду студента; сприяння самопізнанню, самовизначенню, самореалізації студента.
Основні компоненти особистісно зорієнтованого підходу, за Е.Н.Степановим [5], наведені у таблиці:
Таблиця 1
Компоненти особистісно зорієнтованого підходу

Основні поняття Принципи Методи
• Індивідуальність
• Особистість
• Самоактуалізована особистість
• Самовираження
• Суб’єкт
• Суб’єктність
• Я-концепція
• Вибір
• Педагогічна підтримка

• Самоактуалізація
• Індивідуальність
• Суб’єктності
• Вибору
• Творчості й успіху
• Довіри й підтримки
• Діалогу
• Гри
• Рефлексивні
• Педагогічної підтримки
• Діагностичні
• Створення ситуації вибору й успіху

Порівняльна характеристика традиційного та особистісно зорієнтованого підходів до навчання подана у табл. 2.
Таблиця 2
Порівняльна характеристика традиційного та особистісно зорієнтованого підходів
Критерії для порівняння Традиційний підхід Особистісно зорієнтований підхід
1. Теоретико-методологічна основа Ідеї традиційної педагогічної парадигми Ідеї гуманістичної педагогіки і психології, філософської й педагогічної антропології
2. Мета застосування На основі врахування індивідуальних особливостей студентів сприяти формуванню знань, умінь, навичок та соціально цінних якостей На основі виявлення індивідуальних особливостей студентів сприяти розвитку його особистості
3. Змістові аспекти застосування Когнітивний, практико-операційний, аксіологічний компоненти змісту освіти Суб’єктивний досвід учня, шляхи і способи його аналізу та самоаналізу, актуалізації та само актуалізації, збагачення та саморозвитку
4. Організаційно-діяльнісні аспекти застосування Прийоми і методи педагогіки формування, переживання суб’єктивно- об’єктних відносин Прийоми і методи педагогічної підтримки і взаємодопомоги, домінування суб’єктно- суб’єктних відносин
5. Критерії аналізу й оцінки ефективності застосування Навченість студентів як рівень сформованості знань, умінь, навичок і вихованість як засвоєння соціально схвальних норм і цінностей Розвиненість індивідуальності студента, прояв його унікальних рис

Особливості проектування особистісно зорієнтованого заняття у ВНЗ включають [5]:
• розробку дидактичного матеріалу різного типу, виду та форми визначення мети, місця і часу його використання на занятті;
• продумування викладачем можливостей для самовиявлення
студентів:
• проведення спостережень за студентами;
• надання студентам можливості задавати питання, не стримуючи їх активності та ініціативи;
• заохочення висловлених студентами оригінальних ідей і гіпотез:
• організація обміну думками, ідеями, оцінками;
• стимулювання студентів до активних дій із засвоєння знань:
• прагнення до створення ситуації успіху для кожного студента;
• залучення студентів до використання альтернативних шляхів пошуку інформації при підготовці до заняття;
• використання суб'єктного досвіду й опора на інтуїцію кожного студента;
• продумане чергування видів активності, типів завдань для зниження стомлюваності та стимулювання пізнаваного інтересу студентів.

Таким чином, особистісно зорієнтований підхід впливає на всі компоненти системи освіти (освітні та виховні цілі навчання, зміст навчання, методи і прийоми, технології навчання), сприяючи створення сприятливого для студента навчального середовища.
Список використаних джерел
1. Державна національна програма «Освіта» (Україна XXI століття). – К.: Райдуга. 1994.-61 с.
2. Закон України «Про Освіту» від 23.05.1991 № 1060-ХІІ; зі змінами та доповненнями станом на 20.11.2012 / Верховна Рада України [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon2.гаda.gоv.uа/lаws/show/1060-12
3. Пєхота О.М. Освітні технології / О.М.Пєхота , А.З. Кіктенко, О.М. Любарська та ін. – К.: -А.С.К., 2001.- 256с.
4. Стротенко Т. Дидактичні особливості оволодіння студентами технологією навчання на заняттях з курсу «методика навчання технологій» у таблицях і схемах / Т. Сиротенко // Збірник наукових праць Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини. - Умань: ПП Жовтий О.О., 2010.-Ч.3.- 186 с.
5.Степанов Е. П. Педагогу о современных подходах и концепциях воспитания /Е.Н. Степанов, Л. М. Лузина. - М.: ТЦ Сфера, 2002. - 160 с.
6.Фіцула М.М. Педагогіка вищої ніколи / М.М. Фіцула. - К., 2006.-495 с.


Admin
Admin

Кількість повідомлень : 205
Дата реєстрації : 20.02.2017

Переглянути профіль користувача http://rbl3d.ukrainianforum.net

На початок Донизу

На початок


 
Права доступу до цього форуму
Ви не можете відповідати на теми у цьому форумі